О. Д. Дубогай, Н. В. Маковецька

 

МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ РИТМІЧНОЇ ГІМНАСТИКИ І ТАНЦЮВАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

 

Постановка проблеми. Дошкільний вік – один із найбільш відповідальних періодів у житті кожної людини. Саме в цьому віці формуються основи здоров’я, відбувається активний фізичний розвиток, становлення рухових здібностей, формується інтерес до фізичної культури і спорту, виховуються особистісні, морально-вольові й поведінкові якості.

Серед багатьох засобів, які впливають на стан здоров’я і розвиток дітей, за інтенсивністю впливу фізичне виховання посідає неабияке місце. На сучасному етапі розвитку суспільства, в умовах зростання обсягу й інтенсивності пізнавальної діяльності гармонійний розвиток організму дошкільника є неможливим без фізичного виховання. У той же час аналіз результатів спостережень свідчить про недостатню ефективність цього процесу в дошкільних навчальних закладах.

У зв’язку із цим досить актуальними є вдосконалення старих і пошук нових форм, засобів і методів оздоровлення і фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Метою статті є висвітлення шляхів застосування в освітньому процесі дошкільного навчального закладу ритмічної гімнастики і танцювальної терапії як окремо, так і в комплексі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Більш докладно розглянемо особливості застосування елементів ритмічної гімнастики.

Доведено, що для підвищення емоційного і фізіологічного впливу гімнастичних вправ на організм дитини бажано виконувати їх у вигляді ритмічної гімнастики з музичним супроводом, що дозволяє регулювати темп виконання вправ, кількість повторів, спрямованість фізичного навантаження. Безперечно, ритмічна гімнастика створює неабиякі можливості для вироблення у дітей динамічного стереотипу правильної постави, активізує їхню увагу перед наступним інтелектуальним навантаженням тощо [2, С.47].

Ураховуючи зазначене вище, на основі засобів ритмічної гімнастики С.Б.Шармановою було розроблено програму сюжетних занять із фізичної культури для дітей 5-7 років [6]. На думку автора програми, сюжетне заняття сприяє вихованню інтересу дітей до процесу виконання фізичних вправ. Використання прийомів імітації й наслідування, образних порівнянь відповідає психологічним особливостям дошкільників, полегшує процес запам’ятовування, засвоєння вправ, підвищує емоційне тло заняття, сприяє розвитку мислення, уяви, передумов творчих здібностей, пізнавальної активності тощо.

Розроблена програма спрямована на вирішення таких завдань:

  • зміцнення здоров’я дітей;
  • підвищення функціональних і адаптаційних можливостей організму, розумової й фізичної працездатності;
  • гармонійний розвиток усіх складових опорно-рухового апарату, формування правильної постави;
  • удосконалення рухових навичок;
  • виховання рухових якостей;
  • розвиток емоційної сфери;
  • розвиток музично-ритмічних здібностей;
  • виховання потреби в систематичних заняттях фізичними вправами [6, С.6].

Для вирішення означених завдань у програмі пропонується використання різних фізичних вправ, послідовність яких відповідає загальноприйнятій тричастинній структурі. При цьому вправи, що використані в підготовчій і заключній частинах занять, а також етюди з психогімнастики, танці й ігри замінюються через 2-3 заняття згідно з сюжетом.

Комплекси загальнорозвивальних вправ з поступовим ускладненням виконуються дітьми впродовж 15-16 занять. Слід зазначити, що після розучування вправ упродовж 3-4 занять вони виконуються під музику поточним способом за методикою ритмічної гімнастики. На думку С.Б.Шарманової, використання ритмічної музики викликає в дітей позитивні емоції, сприяє вихованню почуття ритму, полегшує формування рухових навичок [6, С.7].

У процесі проведення сюжетних занять автор програми рекомендує використання віршів, загадок, пісень, що відповідають сюжету.

При доборі музичного супроводу для вправ, спрямованих на оволодіння навичкою довільного розслаблення, і деяких етюдів з психогімнастики рекомендується використовувати музичні твори, тематично пов’язані з сюжетом.

Після закріплення й удосконалювання кожного комплексу сюжетних занять проводиться фізкультурне дозвілля або свято, в процесі яких використовуються засвоєні на заняттях вправи, танці, ігри й естафети. Підготовка до свята (дозвілля) є серйозним стимулом для ретельного відпрацьовування дітьми своїх рухів, вона сприяє формуванню таких рис характеру, як наполегливість, працьовитість, цілеспрямованість [6, С.7].

На думку В.Т.Кудрявцева, Б.Б.Єгорова, навчання дошкільників ритмічної гімнастики необхідним є вдумливий підхід до добору музичних творів. Науковці дійшли висновку щодо тісного взаємозв’язку між темпом музики і характером вправ ритмічної гімнастики [4, С.115]. Наводимо таблицю, яка відбиває цей взаємозв’язок (див. таблицю 1).

Таблиця 1 Орієнтовні темпи музичних творів для різних груп вправ

 

Темп музики Кількість акцентів за хвилину Групи вправ
Повільний 40-60 Дихальні вправи, вправи на розслаблення, “хвилі” руками, тулубом, вправи на рівновагу
Помірний 60-90 Вправи на розтягування м’язів шиї, елементи психокорегувальної гімнастики
Середній 90-120 Вправи – махи, нахили, випади; тренування рук, плечового поясу, тулубу; різновиди ходьби, танцювальні кроки
Швидкий 120-140 Біг, стрибки, махи, танцювальні рухи
Дуже швидкий 140 і більше Біг, підскоки

Отже, ритмічна гімнастика надає дитині можливість відчути радість від злиття тіла з музичним ритмом, виразити свій настрій.

Відтепер більш докладно висвітлимо особливості застосування танцювальної терапії в роботі з дітьми дошкільного віку і звернемося до історії виникнення цього засобу оздоровлення і фізичного виховання.

Ще у літописних джерелах згадується про першого лікаря, який використав для лікування рух. Це був китайський лікар Хуато (141 рік н.е.). А як напрям танцювально-рухова терапія виникла у 1953 році в Америці. Після американо-корейської війни багато госпіталів було переповнено військовослужбовцями з психічними порушеннями. У одному з таких госпіталів – у шпиталі святої Єлизавети – працювала танцівниця Меріан Чейз. Вона використовувала танець для роботи з хворими на аутизм – людьми, вербальне спілкування з якими ускладнене. Оскільки результати були непоганими, психологи і психотерапевти почали досліджувати цю схему лікування. Втім Меріан не можна назвати автором танцювально-рухової терапії. Це один із небагатьох напрямів, який, на відміну, наприклад, від психоаналізу Зігмунда Фрейда не має свого автора. Танцювальна терапія працює за принципами тілесно орієнтованої терапії, родоначальником якої був учень Фрейда Вільгельм Райх.

Тілесна терапія і танцювально-рухова терапія – це методи самовідновлення організму, застосування яких є доцільним як з метою формування, так і зміцнення і збереження здоров’я дітей. Окрім цього, танцювально-рухова терапія спрямована на розвиток комунікативних навичок дошкільників і включає роботу з іншими видами мистецтв: малюнком, ліпленням, музикою тощо.

На думку Вільгельма Райха, танцювально-рухова терапія зорієнтована на те, що всі психічні травми або процеси, які відбуваються, обов’язково відбиваються в тілі людини [7]. Стрес, травми або переживання виражаються м’язовим напруженням. Науковець дійшов висновку, що енергія, яка тече в нашому тілі, повинна рухатися вільно. А для того, щоб пережити травмуючу подію або ситуацію, треба “стиснутися”.

Наприклад, дитину образили і вона не може на це відповісти. Як правило, вона стискає щелепи, кулаки, дихання стає частим тощо. Це і є реакція тіла на ситуацію. Якщо ж подібна ситуація повторюється кілька разів або емоційна травма дуже значна, такий рух тіла закріпляється в тілі як стереотип, знижується рівень емоційної чутливості.

Танцювальна терапія, по-перше, дає дитині можливість усвідомити, як і чому щось відбувається в її тілі. По-друге, за допомогою спеціальних вправ допомагає зняти чи знизити рівень “заблокованості” тіла, саме знизити, а не знищити, адже жодна людина не може жити без своїх захисних механізмів: м’язового панцира, який починає формуватися з раннього дитинства.

Немає такої людини, яка була б у будь-якій ситуації повністю відкрита. Це неможливо і не треба, інакше її все вражатиме в цьому світі. З іншого боку, якщо людина надто непроникна, вона стає малочутливою не лише до болю, але й до радості.

Одним із головних принципів танцювальної терапії, на думку Вільгельма Райха, є можливість навчитися чути сигнали свого тіла, йти за ними, вміти розслаблятися, коли треба [7]. Науковець стверджує, що тіло мудріше за думку, тому що воно старше, ніж думка. Тіло має свою пам’ять, і багато процесів у ньому проходять на підсвідомому рівні. Важливо навчитися спонтанності, імпровізації на тілесному рівні, усвідомлено брати участь у своєму власному житті. Тілесні навички переносяться на психічний рівень. Людина, яка не здатна на спонтанні реакції у складній ситуації, відразу ж зазнає краху. Головне – навчитися довіряти своєму тілу.

Безперечним є той факт, що танцювальна терапія сприяє формуванню почуття ритму [1, С.233-240]. Доведено, що кожній біологічній істоті воно притаманне, адже організм являє собою систему біоритмів. Проте досить часто почуття ритму губиться – так діють на нього стреси, а також різноманітні події негативного характеру. Отже, навчити дітей відчувати ритм – це не тільки рухатися в такт музики, але і жити, на випадаючи із ритму часу. Танець сприяє розвитку координації рухів, формуванні внутрішньої свободи дитини.

Танцювальна терапія поєднує в собі музику і рух. Не викликає сумніву, що руховий досвід дитини пов’язаний з її музичним досвідом.

За Д.Кирнарською, взаємозв’язок музики і рухів має глибокі онто- і філогенетичні корені [3, С.27]. У прадавніх музичних культурах музика завжди була невіддільною від танцювальних, трудових, ритуальних рухів, що її супроводжують. Те ж саме, на думку науковця, можна сказати і про дитячі музичні ігри, що супроводжуються театральними ігровими ситуаціями.

Отже, музичне спілкування дітей є насиченим різноманітними жестами, які відбивають багатство невербальної комунікації, а танцювальна терапія вчить дошкільників передавати свій настрій через рух, сприяє формуванню “музичності” дитячих рухів навіть за умов відсутності музичного супроводу.

Результати досліджень. Наукові дослідження щодо ефективності застосування ритмічної гімнастики і танцювальної терапії у процесі оздоровлення і фізичного виховання надали змогу створити програму з навчання дітей дошкільного віку танцювально-ігрової гімнастики, яка синтезує в собі обидва методи [5].

У зв’язку із цим слід зазначити , що оздоровчо-розвивальна програма “Са-Фі-Дансе” з танцювально-ігрової гімнастики спрямована на всебічний гармонійний розвиток дітей дошкільного віку й розрахована на чотири роки навчання – від трьох до семи років.

Танцювально-ігрова гімнастика є одним із найдоступніших, ефективних і емоційних засобів. Її доступність пояснюється застосуванням простих загальнорозвивальних вправ. Ефективність – у її різнобічній дії на опорно-руховий апарат, серцево-судинну, дихальну і нервову системи дитини.

Емоційність досягається не тільки музичним супроводом і елементами танцю, що є основою вправ танцювально-ігрової гімнастики, але й образними вправами, сюжетними композиціями, які відповідають віковим особливостям дошкільників, схильних до наслідування, копіювання дій людини і тварин.

У програмі “Са-Фі-Дансе” основними є такі розділи: танцювально-ритмічна гімнастика; нетрадиційні види вправ; креативна гімнастика [5, С.5].

До складу розділу “Танцювально-ритмічна гімнастика” входять підрозділи:

  • ігроритміка;
  • ігрогімнастика;
  • ігротанок.

Розділ “Нетрадиційні види вправ” представлений такими складовими:

  • ігропластика;
  • пальчикова гімнастика;
  • ігровий самомасаж;
  • музично-рухливі ігри;
  • ігри-подорожі.

До змісту розділу “Креативна гімнастика” входять:

  • музично-творчі ігри;
  • спеціальні завдання.

Всі розділи програми об’єднує ігровий метод проведення занять, який надає освітньому процесу привабливу форму, полегшує процес запам’ятовування й освоєння вправ, підвищує емоційний фон занять, сприяє розвитку мислення, уяви і творчих здібностей дитини.

Метою програми “Са-Фі-Дансе” є сприяння всебічному розвитку особистості дошкільника засобами танцювально-ігрової гімнастики.

Передбачається, що засвоєння основних розділів програми допоможе природному розвитку організму дитини, морфологічному і функціональному вдосконаленню його окремих органів і систем.

Навчання за програмою “Са-Фі-Дансе” створює необхідний руховий режим, позитивний психологічний настрій, високий рівень проведення занять. Усе це сприяє зміцненню здоров’я дитини, її фізичному і психічному розвитку.

Виходячи із мети програми, передбачається вирішення таких основних завдань:

  • зміцнення здоров’я:
  • сприяти створенню оптимальних умов для зростання і розвитку опорно-рухового апарату дитини;
  • формувати правильну поставу;
  • сприяти профілактиці плоскостопості;
  • сприяти розвитку і функціональному вдосконаленню органів дихання, кровообігу, серцево-судинної й нервової систем організму;
  • удосконалення психомоторних здібностей дошкільників:
  • розвивати м’язову силу, гнучкість, витривалість, пропріоцептивну чутливість, швидкісно-силові і координаційні здібності;
  • сприяти розвитку відчуття ритму, музичного слуху, пам’яті, уваги, вміння погоджувати рухи з музикою;
  • формувати навички виразності, пластичності, граціозності і витонченості танцювальних рухів;
  • розвивати дрібну моторику;
  • розвиток передумов творчих здібностей:
  • розвивати мислення, уяву, винахідливість і пізнавальну активність, розширювати кругозір;
  • формувати навички самостійного виразу рухів під музику;
  • виховувати вміння емоційного виразу і творчості в рухах;
  • розвивати лідерство, ініціативу, відчуття товариства, взаємодопомоги і працьовитості [5, С.6-7].

Коротко охарактеризуємо основні розділи програми “Са-Фі-Дансе”.

Розділ “Ігроритміка” є основою для розвитку відчуття ритму і рухових здібностей, що дозволяє вільно, красиво й координаційно правильно виконувати рухи під музику, відповідно до її структурних особливостей, характеру, ритму, темпу й іншим засобам музичної виразності. До цього розділу входять спеціальні вправи для узгодження рухів із музикою, музичні завдання й ігри.

Розділ “Ігрогімнастика” служить основою для засвоєння дитиною різних видів рухів, що забезпечують ефективне формування вмінь і навичок, необхідних при подальшій роботі за програмою “Са-Фі-Дансе”. До розділу входять стройові, загальнорозвивальні, акробатичні вправи, а також вправи, спрямовані на розслаблення м’язів, дихальні і на зміцнення постави.

Ігротанці спрямовані на формування у вихованців танцювальних рухів, що сприяє підвищенню загальної культури дитини. Танці мають неабияке виховне значення. До цього розділу входять: танцювальні кроки, елементи хореографічних вправ і такі танцювальні форми, як історико-побутовий, народний, бальний, сучасний і ритмічний танці.

У розділі “Танцювально-ритмічна гімнастика” представлені образно-танцювальні композиції, кожна з яких має цільову спрямованість, сюжетний характер і завершеність. Фізичні вправи, що входять в таку композицію, спрямовані на вирішення конкретних завдань програми. Всі композиції об’єднуються в комплекси вправ для дітей різних вікових груп.

Розділ “Ігропластика” ґрунтується на нетрадиційній методиці розвитку м’язової сили і гнучкості. Тут використовуються елементи стародавніх гімнастичних рухів і вправи стретчинга, що виконуються в ігровій формі.

Розділ “Пальчикова гімнастика” передбачає розвиток ручної умілості, координації рухів рук.

Розділ “Ігровий самомасаж” є основою загартування й оздоровлення дитячого організму. Такі вправи сприяють формуванню в дитини свідомого прагнення до здоров’я, розвиваючи навички самооздоровлення.

Розділ “Музично-рухливі ігри” містить вправи, застосування яких є можливим практично на всіх заняттях. Тут використовуються прийоми імітації, наслідування, образні порівняння, рольові ситуації, змагання – усе те, що потрібно для досягнення поставленої мети при проведенні занять із танцювально-ігрової гімнастики.

Розділ “Ігри-подорожі (або сюжетні заняття)” включає всі види рухової діяльності, використовуючи засоби попередніх розділів програми. Цей матеріал служить основою для закріплення умінь і навичок, придбаних раніше, допомагає згуртувати дітей.

Розділ “Креативна гімнастика” передбачає цілеспрямовану роботу педагога щодо застосування нестандартних вправ, спеціальних завдань, творчих ігор, спрямованих на розвиток творчої ініціативи.

Процес навчання дітей вправ танцювально-ігрової гімнастики автори програми умовно розподілили на такі три етапи:

  • початковий – навчання вправи як окремого руху;
  • поглиблене вивчення вправи;
  • закріплення і вдосконалення виконання вправи [5, С.28].

Кожне заняття з танцювально-ігрової гімнастики будується за загальноприйнятою структурою, яка передбачає наявність підготовчої, основної і заключної частин.

На думку авторів програми, підготовча частина має займати від 5 до 15% загального часу заняття. Пріоритетним завданням цієї частини є підготовка організму дитини до подальшої роботи. З цією метою доцільним є використання ігрогімнастики, ігроритміки, музично-рухливих ігор малої інтенсивності, ігор з розвитку уваги, ігротанців, а також вправ танцювально-ритмічної гімнастики, що відповідають завданням цієї частини заняття.

У результаті досліджень було доведено, що основна частина повинна тривати від 70 до 85% всього заняття.

Ця частина передбачає формування рухових умінь і навичок, розвиток рухових здібностей дошкільників.

Вирішення цих та інших завдань реалізується через всі засоби танцювально-ігрової гімнастики: ритмічні і бальні танці, ігропластику, креативну гімнастику тощо.

Тривалість заключної частини заняття – від 3 до 7% загального часу заняття. Автори програми наполягають на тому, що у випадку великого фізичного навантаження на дітей в основній частині заняття, тривалість заключної може бути збільшено. Безперечно, це створює умови для поступового зниження навантаження і забезпечує поступовий перехід від збудженого до відносно спокійного стану дітей.

В заключній частині, як правило, використовуються вправи на розслаблення м’язів, зміцнення постави, регулювання дихання, а також ігровий самомасаж. Якщо ж основною метою заняття було розучування нового матеріалу, то наприкінці доцільним є проведення музично-рухливих ігор малої інтенсивності [5, С.25-26].

Завдяки цим заняттям створюються сприятливі можливості для розвитку мислення, творчих здібностей дітей, їхньої пізнавальної активності, вільного самовираження.

Висновок. Отже, не викликає сумніву, що висока ефективність, а також позитивне емоційне тло, яке створює ритмічна гімнастика, танцювальна терапія та їхній синтез – танцювально-ігрова гімнастика, – сприяють підвищенню результативності як оздоровчої роботи, так і процесу фізичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах.

Подальше дослідження планується спрямувати на застосування програми з навчання дітей танцювально-ігрової гімнастики в дошкільних навчальних закладах різного типу.

ЛІТЕРАТУРА

  • Арнольд О.Р. Психология на здоровье. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – С.233-240.
  • Дубогай О.Д. Інтеграція пізнавальної і рухової діяльності в системі навчання і виховання школярів / О.Д.Дубогай, Б.П.Пангелов, Н.О.Фролова, М.І.Горбенко. – К.: Оріяни, 2001. – С.47.
  • Кирнарская Д. Музыкальное восприятие. – СПб.: Питер, 1997. – С.27.
  • Кудрявцев В.Т. Развивающая педагогика оздоровления (дошкольный возраст) / В.Т.Кудрявцев, Б.Б.Егоров. – М.: Линка-Пресс, 2000. – С.114-115.
  • Фирилёва Ж.Е. “СА-ФИ-ДАНСЕ”. Танцевально-игровая гимнастика для детей / Ж.Е.Фирилёва, Е.Г.Сайкина. – СПб.: Детство-пресс, 2003. – С.4-28.
  • Шарманова С.Б. Особенности использования средств ритмической гимнастики в физическом воспитании детей дошкольного возраста: Автореф. канд. дис. – СПб.: НИИФК, 1995. – С.6-7.
  • Rayh W. I Ching or Book of Changes. – London: Routledge, 1951. – Рg.38.

РЕЗЮМЕ

В статье освещается проблема использования ритмической гимнастики и танцетерапии в образовательном процессе дошкольного учреждения. Рассматриваются возможности использования этих средств оздоровления и физического воспитания дошкольников как самостоятельно, так и в комплексе.

Ключевые слова: ритмическая гимнастика, танцевальная терапия, танцевально-игровая гимнастика.

RESUME

The problem of the using rhythmical gymnastic and dancing therapy in the educational process in the infant school is wide elucidate in the article. The ways of the using such facilities of the invigoration and of the physical education of the children pre-school age are viewing independently and in the complex.

Keywords: rhythmic gymnastics, dancing therapy, dancing-playing gymnastics.