Освітній проект:

"Вчуся жити" (формування духовної культури дітей дошкільного віку через ознайомлення з традиціями Православної культури)

Інформаційні дані про групу авторів:

дошкільний навчальний заклад  219 "Сонячний зайчик" Комунарського району м. Запоріжжя. Нагороди педагогічного колективу:

Досягнення педагогічного колективу:

Аналіз, діагностика та оцінка поточного стану об’єкта проектування

      Колектив дошкільного навчального закладу  219 "Сонячний зайчик" упродовж останніх років опікувався проблемою формування духовної культури дітей дошкільного віку. Позитивним результатом цієї роботи стало укладання парціальної освітньої програми "Вчуся жити" на основі ознайомлення з християнськими заповідями та традиціями Православної культури.
      Діагностика поточного стану якості розвитку морально-етичної свідомості дітей дошкільного віку, у якій узяли участь 190 дітей: 4-го року життя (68 дітей), 5-го року життя (72 дитини) та 6-го року життя (50 дітей) виявила недоліки, а саме:

      У процесі контролю діяльності педагогів навчального закладу виявилась відсутність системи роботи щодо розвитку морально-етичних якостей дітей дошкільного віку.
      Ми вважаємо, що саме відсутність системи якісного методичного забезпечення є причиною недостатнього рівня розвитку морально-етичної свідомості дітей. Наразі стала проблема створення методичного забезпечення програми "Вчуся жити" та впорядкування форм роботи з дітьми, їхніми батьками та педагогами, що сприятиме підвищенню рівня сформованості моральних якостей у дітей дошкільного віку.

Аналіз наукових досліджень, теоретичне обґрунтування визначеної проблеми

      За "Українським педагогічним словником" духовність тлумачиться як індивідуальна виваженість у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб: індивідуальної потреби пізнання й соціальної потреби жити, діяти для інших [6, с. 106].
      У Концепції та методичних засадах програми "Дитина в дошкільні роки" наголошено, що цілісне виховання духовності має відбуватися як різнобічний і збалансований розвиток дитини. Стрижнем освітньої роботи з дітьми є система духовно-морального виховання [9, с. 9].
      За Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, формування ціннісних орієнтацій посідає провідне місце, розглядається як прилучення дитини до загальнолюдських цінностей у процесі розвитку та виховання [3, с. 38–52]. У Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні зазначено, що сфера життєдіяльності "Люди" формує соціальну компетентність: навички соціальної поведінки, свідоме ставлення до себе як до рівної з іншими людьми особистості, інтерес до людей та спілкування з ними, готовність сприймати соціальний досвід, співпереживання, співчуття, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки [3, с. 38–52].
      Про сенс (зміст, значення та розуміння) існування людини, про її призначення завжди глибоко замислювалися письменники і філософи.
      Г.С. Сковорода розвивав ідеї про внутрішню єдність духовних засад усієї культури людства – вчення про людину як духовну істоту, що в самій собі має Бога і Царство Боже. Г.С. Сковорода вважав, що людина народжується двічі: вперше – фізично, вдруге – духовно. Що ж творить духовну людину? На думку Г.С. Сковороди – шлях добра: пізнання, усвідомлення й розуміння своєї істинної, духовної природи, свого призначення у світі [1, с. 458–460].
      Відомий філософ М.О. Бердяєв багато уваги у своїх роботах приділяв питанню буття людини в історії й культурі, він вважав, що особистість – це іманентна якість людини, ціннісна духовно-тілесна освіта, що володіє внутрішньою свободою, творчою активністю й зовнішньою фізичною завершеністю [7, с. 255–279]. За своїми переконаннями М.О. Бердяєв був православним християнином, однак він зовсім не наполягав на тому, що православна християнська духовність є єдиною правильною... Він вважав, що духовність може бути позитивною, такою, що веде вгору, дає світло, але може бути й негативною, темною, деструктивною. Глибинне Я людини пов’язане з духовністю. Дух є початком синтезувальним, що підтверджує самосвідомість особистості.
      Сьогодні суттєвим недоліком у розгляді психічного розвитку дитини є розрив між процесами розумового розвитку і розвитку особистості. На думку І.М. Андреєвої, у сучасному суспільстві проблема компетентності в розумінні й висловленні емоцій досить гостра, оскільки в ній штучно культивуються раціональне ставлення до життя. Відомо, що заборона на емоції веде до їхнього витіснення зі свідомості, що у свою чергу спричинює розростання фізіологічного компонента [2, с. 78–85].
      К.Д. Ушинський у своїй праці "Про народність у суспільному вихованні" зазначав: "Лише один ідеал довершеності, перед яким схиляються всі народності, це ідеал, що його дає християнство. Усе, чим людина як людина може і повинна бути, виражено цілком у божественному вченні, і вихованню залишається тільки раніше всього і в основу всього вкоренити вічні істини християнства. Воно дає життя і вказує вищу цінність будь-якому вихованню..." [11, с. 101]. Православна духовність, за К.Д. Ушинським, не тільки нинішнє, а й майбутнє педагогічної науки. Отже, весь виховний процес – моральне, трудове ("праця – вільна і відповідна християнській моральності діяльність людини..."), громадянське, фізичне виховання педагог підпорядковував ідеї християнсько-релігійної традиції та практики. Таким чином, ідеї народності у вихованні, тобто збереження й культивування ідентичності тісно пов’язувались педагогом із релігією, яка виступає важливим складником духовності.
      Погляд К.Д. Ушинського на духовність поділяє С.Ф. Русова, яка вбачала формування української духовності в необхідності "з перших свідомих кроків дитини спрямовувати її до громадянства, до спільної праці, до щирого товариства, до виховання на лоні рідної природи" [5, с. 92–98]. Український народ, за словами С.Ф. Русової, здебільшого був релігійний, віруючий, тому і в родинному колі дітей учили дотримуватися Заповідей Божих, що визначали норми моралі та їхню поведінку. Відповідно до концептуальних методологічних позицій щодо розвитку дитини, С.Ф. Русова була переконана, що "в дітях є інстинкт релігій", який у багатьох дітей під впливом оточення й "особистого духовного складу, занадто реалістичного, зникає". У дітей, за С.Ф. Русовою, є нахил виявляти активною ту ідеальну людину, яка живе в її думці. Дитина відчуває, що десь повинно існувати таке “Я”, що відповідає всім рисам ідеалу – милосердю, любові, краси, правді – і присутність якого дає дитині бажання якомога ближче стати до цього майже реального ідеалу. Цю істоту дитина уявляє собі "як всесвітнього батька". Отже, діти живуть "релігійним настроєм", їхні думки, їхні почуття "шукають Бога", відповіді на таємниче запитання, "хто створив красу зоряного неба, хто вкрив степ чарівними квітами, хто дав дитину матері?" [5, с. 92–98].
      В.В. Зеньковський зазначає: "Основним процесом у житті людини треба визнати не фізичний і не психічний бік у ньому, а духовний, який глибше за розподіл фізичного і психічного світу і який несе запоруку цілісності. Вивчення різних душевних явищ показує, що духовний процес має в собі ключ до розуміння всього, що відбувається в людині" [8, с. 200].
      В.О. Сухомлинський дав визначення поняттям "духовний світ", "духовне життя" людини як розвиток, формування й задоволення її моральних, інтелектуальних запитів та інтересів у процесі активної діяльності. Педагог представив формування духовності в школярів як важливу проблему, одну з провідних у вихованні. Методологічною основою формування такої інтеґрованої якості особистості, як духовність, її моральних, інтелектуальних та естетичних запитів, у В.О. Сухомлинського стали цілісність, системність, урахування вікових особливостей школярів, які завершуються діяльнісним підходом, спрямованим на самовираження та творчість [10, с. 5]. Цінним і на сьогодні є підхід педагога до формування духовності на основі вікових особливостей, а також висунення на перший план не середовищних факторів, що виступають головними в соціоцентричній парадиґмі розвитку людини, а й особистісного, внутрішнього розвитку моральних, естетичних почуттів: "Багатство духовного життя починається там, де благородна думка і моральне почуття, злившись воєдино, живуть у високоморальному вимірі" [10, с. 14].
      Отже, основою формування духовного світу дитини виступають моральні почуття, думки, ідеї, переконання.
      Враховуючи погляди філософів, психологів та педагогів, наш колектив схиляється до думки А.М. Богуш, яка вважала, що виховання на основі православних традицій формує ядро особистості, позитивно впливає на всі сторони й форми взаємовідносин людини зі світом: етичний та естетичний розвиток, світогляд і формування громадської позиції, патріотизм і вшанування родини, інтелектуальний потенціал, емоційний стан, а також загальний фізичний і психічний розвиток [4, с. 3]. Здійснення духовного виховання дошкільнят на засадах християнської педагогіки, враховуючи те, що освіта в Україні і в нас у ДНЗ має світський характер, як зазначає А.М. Богуш, має декілька шляхів:

Список використаної літератури

106 философов. Жизнь. Судьба. Учение / Сост. П.С. Таранов. – Симферополь: Таврия, 1995. – С. 458–460.
Андреева И.Н. Эмоциональный интеллект: исследования феномена // Вопросы психологии. – 2006. –  3. – С. 78–85.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К.: Редакція журналу “Дошкільне виховання”, 1999. – С. 38–52.
Богуш А.М. Педагогічні нотатки та роздуми. – Запоріжжя: ТОВ "ЛІПС" ЛТД, 2001. – С. 92–98.
Богуш А.М. Духовне виховання на засадах української християнської педагогіки // Дошкільне виховання. – 2005. –  8. – С. 3.
Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – С. 106.
Дашкова С.С. Историко-психологическое содержание изобразительного искусства и духовное общение // Мир психологии. – 2005. –  2. – С. 255–279.
Зеньковский В.В. Психология детства. – М.: Academia, 1996. – С. 200.
Крутій К. Концепція та методичні засади програми "Дитина в дошкільні роки". – Запоріжжя: ТОВ "ЛІПС" ЛТД, 2000. – С. 9.
Сухомлинский В.А. Духовный мир школьника (подросткового и юношеского возраста). – М., 1961. – С. 5.
Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. – К., 1983. – Т. 1. – С. 101.

Ресурсне забезпечення проекту

      Аудит педагогічного колективу стверджує: 47% педагогів мають вищу педагогічну освіту, 43% – середню спеціальну освіту; 81% – спеціаліст, 5% педагогів мають категорію "Спеціаліст І категорії", 14% педагогів із вищою категорією, – це дає можливість зробити висновок, що колектив спроможний реалізуватися в освітньому проекті.
      Діагностичне анкетування засвідчило, що педагоги визначають необхідність формування духовної культури дітей дошкільного віку на основі ознайомлення з християнськими заповідями та традиціями Православної культури, впевнені, що це не є порушенням прав людини (адже і преамбула Конституції України згадує про відданість перед Богом, стаття 35 указує на свободу віросповідання) і вважають цей напрям пріоритетним у роботі дошкільного навчального закладу на сучасному етапі.
      Протягом 2004–2006 рр. колектив ДНЗ узяв участь в апробації експериментального курсу програми "Основи Православної культури", складеної ігуменом Лукою, затвердженої засіданням НМР ЗОІППО від 27.05.2003 р. Педагоги одними з перших почали проводити заняття з дітьми старшого дошкільного віку для підготовки підґрунтя ознайомлення з Православною культурою. У 2006–2008 рр. весь колектив ДНЗ працював в обласній творчій групі "Формування духовної культури в дітей дошкільного віку", результатом цієї роботи стало укладання парціальної освітньої програми "Вчуся жити" на основі ознайомлення з християнськими заповідями та традиціями Православної культури, затвердженої НМР ЗОІППО від 28.11.2007 р.
      Отже, аналіз фахової компетенції та висока мотивація педагогічних кадрів показали, що колектив може працювати в межах освітнього проекту для створення методичного забезпечення парціальної програми "Вчуся жити".

Усвідомлення мети проектування, прогнозування варіантів і ймовірності досягнення цілей

      Метою освітнього проекту є створення методичного забезпечення програми "Вчуся жити" (циклограма діяльності, конспекти занять, сценарії Православних свят, ігри на Жовтій лінії, ритуали початку та кінця дня, бесіди, домашні завдання).
      Завданнями на реалізацію мети є:

      Тобто на виконання цієї мети передбачається розробити методичне забезпечення до циклограми діяльності парціальної програми "Вчуся жити", що сприятиме підвищенню якості розвитку морально-етичної свідомості дітей дошкільного віку та забезпечить систему роботи педагогів.

Часова тривалість проекту

      Часова тривалість – 3 роки, що відповідає часовій тривалості перебування дитини в групах дошкільного віку.
      Проектом передбачено залучення всіх суб’єктів освітнього процесу: дорослих (педагогів ДНЗ, спеціалістів РВО, науковців ЗОІППО, батьків, представників засобів масової інформації, служителів Православної церкви) та дітей віком від 4 до 6 років.

Концептуалізація проектного педагогічного задуму

      Концептуальними положеннями освітнього проекту є:

Оформлення цілісної програми освітнього проекту

      Програма освітнього проекту передбачає охоплення таких складових: програма "Вчуся жити", методичне забезпечення, (конспекти занять, ігри, бесіди, ритуали початку і кінця дня, сценарії свят), діагностичний інструментарій до проведення для визначення рівня морально-етичних якостей, циклограма діяльності повсякденного життя, яка проходить через організацію провідних видів діяльності: комунікативної, пізнавальної, перетворювальної, оцінно-контрольної.

Планування

      За циклограмою впровадження програми "Вчуся жити" передбачає комунікативну діяльність як роботу на Жовтій лінії, яка проводиться щодня після сніданку.
      Пізнавальна діяльність – у вигляді щоденного читання оповідань на морально-етичні теми.
      Перетворювальна діяльність – у формі художньої праці, ігор та ігрових завдань, акторського мистецтва, що надає можливості вправлятися у виконанні моральних правил, відчути емоції негативних учинків, висловити свої переживання в слові, міміці, жестах.
      Оцінно-контрольна діяльність включає вправи на рефлексію та підбивання підсумків наприкінці дня, що сприяє формуванню адекватної об’єктивної самооцінки, виховує справедливість.
      Перспективно-календарне планування визначає орієнтовну тематику організації провідних видів діяльності дітей за програмою "Вчуся жити" з періодичністю проведення занять у групах 4-го, 5-го року життя – 2 рази на місяць, 6-го року життя – 1 раз на тиждень.

Визначення процедур поточного контролю

      Вивчення індивідуального профілю розвитку морально-етичних якостей проходить через діагностику за критеріями прояву духовної культури дітей дошкільного віку, що оформлена у вигляді таблиці та діаграми.

Гіпотетичне використання освітнього проекту

      Ми впевнені, що розроблене методичне забезпечення допоможе педагогам формувати в системі морально-етичні якості в дітей дошкільного віку.
      Залучення до спільних Православних свят та дотримання християнських традицій змінить ставлення батьків до формування світогляду дошкільників.
      Систематичні заняття за програмою "Вчуся жити" забезпечать навчання дітей уміння жити, усвідомлювати масштаби своєї особистості, розуміння дітьми тих чи інших моральних вимог, оволодівати методами рефлексії та сприятимуть наступності в подальшому ознайомленні з Православною культурою під час навчання в школі.

Апробація проекту

      В апробації освітнього проекту протягом 6 місяців узяли участь 3 педагоги, які за власним бажанням впроваджували в активну практику відповідно до циклограми діяльності заняття, Православні свята, щоденні ігри на Жовтій лінії, ритуали початку та кінця дня, етичні бесіди, домашні завдання.
      Часткова перевірка морального профілю 48 дітей 6-го року життя показала, що систематична робота привела до зміни показників якості морально-етичної свідомості дітей. За результатами роботи більша кількість дітей почала усвідомлювати поняття добра і зла (58% порівняно із 40% на початку роботи), можуть визнати свою провину, поступитися власними інтересами заради загального благополуччя (55% порівняно з 32%), виявляють правдивість, чесність у стосунках з однолітками, справедливість в оцінці їхньої поведінки (70% порівняно з 54%).

Самооцінка отриманого проекту

      Систематична робота із впровадження методичного забезпечення програми "Вчуся жити" сприяла оптимізації діяльності педагогів, які взяли участь в апробації освітнього проекту, підвищенню їхньої загальної культури, наповненню життя дітей духовними враженнями.
      Створення змістовного й емоційно-формувального простору в ДНЗ, ознайомлення з християнськими заповідями, залучення до національних традицій Православної культури привело до засвоєння дітьми засобів і способів емоційного ставлення до навколишнього світу і себе, оволодіння методами рефлексії.
      Просвіта батьків із питань виховання дітей на традиціях Православної культури як засобу формування духовної культури дітей забезпечила позитивну зміну ставлення батьків до роботи педагогів.
      На підставі вищевикладеного ми вважаємо, що методичне забезпечення парціальної програми "Вчуся жити" та впорядкування форм роботи з дітьми та їхніми батьками у всіх вікових групах сприятиме підвищенню рівня сформованості моральних якостей у дітей дошкільного віку.