|
| Вид дитячої діяльності | Інтеграція з іншим видом дитячої діяльності |
| Музично-мистецька діяльність | Рухова діяльність (ранкова гімнастика під музику) |
| Музично-мистецька діяльність | Продуктивна діяльність (малювання, ліплення, аплікація і слухання відповідної музики) |
| Пізнавально-дослідницька діяльність | Ігрова, комунікативна діяльність (ігри з правилами, спрямовані на пізнавально-мовленнєвий розвиток дітей) |
Саме навчання створює зони найближчого розвитку, тобто ті внутрішні процеси розвитку, які можливі тільки у сфері взаємин дитини, у першу чергу, з дорослим, але продовжуючи внутрішній хід розвитку, через деякий час вони стають внутрішнім надбанням самої дитини; навчання не є розвитком, але правильно організоване воно веде за собою розвиток, викликає до життя низку таких процесів, що поза навчанням узагалі були б неможливими.
Л.С. Виготський наголошував не на навчанні взагалі, а на правильно організованому навчанні.
Назвемо види діяльності, які можна вважати прийнятними формами практики для дитини дошкільного віку: ігрова, комунікативна, рухова, продуктивна, пізнавально-дослідницька, музично-художня, трудова, читання (сприйняття) художньої літератури.
Специфіка дошкільної освіти - процес навчання є процесом засвоєння в інших видах діяльності.
Усі зазначені принципи тісно пов’язані між собою, проте кожний із них має свою зону найбільш повної реалізації.
Зміст Програми розподілено за двома частинами — інваріантною та варіативною.
Інваріантна частина визначає обов’язковий для дітей певного віку ступінь засвоєння знань, понять, забезпечує єдність освітнього простору України, створює необхідні умови для розвитку, навчання і виховання дітей незалежно від місця та умов проживання, типу дошкільного навчального закладу. Інваріантна (обов’язкова) частина складає до 80% змісту Програми.
Варіативна частина формується суб’єктами освітнього процесу, враховує й відбиває в змісті освіти соціально-економічні, реґіональні, етносоціокультурні, кліматичні та інші умови, видове різноманіття дошкільної освіти та індивідуальні особливості розвитку дошкільника. Варіативна частина складає до 20% змісту.
Обсяг навантаження в інваріантній та варіативній частинах визначається:
Запропонована авторська модель організації освітнього процесу за програмою "Дитина в дошкільні роки" є умовним орієнтиром, який відбиває в собі структуру діяльності педагога.
По-перше, це позиція "вчителя", який висуває певні завдання, обирає способи і засоби їх розв’язання, оцінює правильність дій дитини. Визначимося, що яким би демократичним не був стиль спілкування дорослого з дитиною, це буде спеціально організована діяльність дитини. Саме така діяльність повинна мати своє місце, зміст і результат у структурі діяльності дорослого. Отже, модель взаємодії "Дитина - дорослий" має такий вигляд:
Блок спеціально-організованого навчання передбачає навчання у формі занять, на яких досягаються цілі сенсорного, інтелектуального, творчого розвитку кожної дитини; збагачується досвід поведінки у довкіллі та знання про нього, формуються навички навчальної діяльності тощо.
По-друге, педагог займає позицію "увімкнутого" дорослого у діяльності дитини. На моделі це відбито у "спільній доросло-дитячій (партнерській) діяльності":
Цей блок діяльності має за мету розвиток соціальних навичок, засвоєння різних видів діяльності, залучення до мистецтва, розширення уявлень про довкілля тощо. (Див. у програмі "Дитина в дошкільні роки" розділ "Створення фонду "Можу").
В основу програми покладено концепцію психологічного віку як етапу, стадії дитячого розвитку, що характеризується своєю структурою й динамікою. Отже, кожен психологічний вік охоплює:
По-третє, дорослий займає позицію "творця" предметно-просторового середовища, коли він поруч із дитиною, не заважає вільній самостійній діяльності малюка. Цей блок має за мету забезпечення можливості саморозвитку кожній дитині. У межах цього блоку розвивається творча активність дитини у різних видах діяльності, вільне експериментування з різними матеріалами.
Головне завдання педагога – створення умов для самореалізації кожної дитини.
Самостійна діяльність – це вільна діяльність вихованців в умовах створеного педагогами предметно-розвивального середовища, що забезпечує вибір кожною дитиною діяльності за інтересами і дозволяє їй взаємодіяти з однолітками або діяти індивідуально.
На наш погляд, розроблена нами модель освітнього процесу являє собою саме той простір Дитинства, де малюк привласнює цінності, досвід соціуму, розвивається його субкультура.
Ми докладно розглянули три методи взаємодії дитини і дорослого. Проте є четверта схема зі знаком питання, який розміщено між словами "Вибір" і "Дитина". Пояснимо свою точку зору.
Можна передбачити, що в процесі роботи з дітьми реалізуються навіть ті форми, методи, які ще не описані теоретично і, можливо, навіть здаються незбагненними, незрозумілими для оточуючих. Але це не повинно свідчити про те, що дорослі не експериментують або не йдуть попереду теорії.
Уявімо, що це і буде той самий високий щабель взаємодії, коли дитина буде сама обирати тип взаємодії: "дитина-дорослий", "дитина-дитина", а можливо, на якомусь етапі тільки "дитина".
Дослідження психологів доводять, що вирішальним чинником формування в дитини повноцінної психіки є ті види спілкування з дорослими, в яких дитина може бути повноправним учасником, у відносинах між педагогом і дітьми центральне місце повинна посісти не авторитарна, а особистісно-зорієнтована взаємодія дорослого і дитини.
Автори програми "Дитина в дошкільні роки" розглядають таку взаємодію набагато ширше, залучаючи до цього процесу і батьків. Ось чому модель взаємодії як результат може мати таку назву : "Дорослий – дитина". Це позиція дорослого-"психотерапевта", яка ґрунтується на створенні умов для комфортного душевного самопочуття дитини, це спостереження за діяльністю дитини й аналіз цієї діяльності, це надання саме тієї самостійності дитини у виборі діяльності, яка, на жаль, сьогодні в практиці роботи лише декларується.
Цей блок вважаємо найголовнішим. Саме під час вибору дитиною меж і моделі взаємодії з однолітками, дорослим, довкіллям педагог може спостерігати гармонію (або навпаки) душевного і духовного благополуччя дитини, можливості розвитку або корекції психічних станів тощо.
Дорослий може використати цей блок як окремий упродовж робочого дня, а може увімкнути в інші.
Зупинимося більш детально на першому блоці – спеціально організована діяльність дітей.
Передусім, зауважимо, що в практиці роботи ДНЗ відбувається підміна двох понять: форма організації і форма навчання, а також звуження поняття "навчання дітей дошкільного віку".
Форма навчання як дидактична катеґорія позначає зовнішню сторону організації освітнього процесу, що пов’язана з кількістю дітей, часом і місцем навчання, а також порядком його здійснення.
Форми навчання бувають конкретними (спеціально організовані заняття і заняття на вибір дітей) і загальними (повсякденне життя). Форми навчання, які ми називаємо конкретними, поділяються на індивідуальні, групові та фронтальні. Ґрунтом розподілу конкретних форм навчання є характеристики особливостей комунікативної взаємодії між вихователем і дітьми, а також між самими дітьми.
Індивідуальна форма навчання передбачає взаємодію педагога з однією або декількома дітьми. Групова форма навчання здійснюється в групі дітей, яка створюється на різних засадах (за рівнем пізнавального, мовленнєвого розвитку, за ґендерними ознаками тощо). Фронтальна форма навчання уможливлює роботу зі всією групою дошкільників в єдиному темпі і з загальними завданнями.
Отже, форма навчання є цілеспрямована, змістовно насичена та методично оснащена система пізнавального та виховного спілкування, взаємодії, відносин педагога і дітей. Форма навчання реалізується як органічна єдність цілеспрямованої організації змісту, засобів і методів. Усі окреслені форми навчання можна застосовувати як на занятті, так і в повсякденному житті. Навчання може здійснюватися в різних видах дитячої діяльності — предметній, ігровій, трудовій, продуктивній тощо.
Форми організації дітей на заняттях можуть бути різноманітними і залежати від низки обставин: кількості дітей на занятті; місця проведення: у групі, музичній залі, кабінеті, басейні тощо; розміщення дітей: за столами, півколом, обличчям одне до одного, на "ковдрі-літаку" тощо; організації дитячої діяльності.
Ґрунтом навчальної діяльності дошкільника є:
Навчальна діяльність завжди спрямована на засвоєння інших видів людської діяльності — практичної, ціннісно-орієнтованої тощо, але не лише знаннями й основами людської культури, головне — це оволодіння діяльністю. Отже, уміння, компетенції дитини, як здатність виконувати ту чи іншу діяльність (дії), — вища прикінцева мета навчальної діяльності.
На відміну від інших видів діяльності (перетворювальна, художня тощо), що спрямовані на отримання "зовнішнього" щодо суб’єкта результату — матеріального чи духовного, — навчальну діяльність суб’єкта спрямовано на "себе", на здобуття "внутрішнього" результату: засвоєння нового досвіду у вигляді знань, умінь і навичок, розвиток здібностей, ціннісних відносин і відношень. Мета навчальної діяльності завжди задається ззовні — чинною програмою, планом тощо. На жаль, під час організації навчальної діяльності дітей дошкільного віку вони обмежені у виборі, а це в подальшому відгукнеться невмінням або небажанням приймати самостійні рішення, виявляти ініціативу.
На думку О.В. Запорожця, обов’язкові заняття, які організовує вихователь, мають навчальний характер, отже, приводять до того, що навчальна діяльність в дошкільному віці вже має складний характер. Дитина привчається підкоряти свою діяльність навчальним завданням, уважно стежити за поясненнями вихователя, активно привласнювати знання, які йому повідомляє дорослий. Далі науковець робить висновок, що навчальна діяльність має важливе значення для психічного розвитку дитини. Результатом учіння є не лише нові знання та вміння, змінюється й особистість дитини, виформовується її мислення та воля.
Реальне (пряме) навчання ґрунтується на спеціально організованій пізнавальній діяльності однієї дитини або окремої групи дітей. Така діяльність передбачає різноманітність форм організації занять із дітьми. Саме тому все частіше наголошується на поверненні терміну "заняттЯ" його первинного значення — займатися з дитиною цікавим і корисним для її розвитку.
Навчання дітей у формі занять починається з третього року життя.
У першу половину дня можна провести два заняття загальною тривалістю не більше ніж 30 хвилин.
На четвертому році життя в першу частину дня можливе проведення двох занять загальною тривалістю до 40 хвилин.
На п’ятому році життя в першу половину дня – загальною тривалістю до 45 хвилин, у другу половину дня - одне заняття 20-25 хвилин.
На шостому році життя в першу частину дня можливе проведення 2-3 занять загальною тривалістю двох занять - до 60 хвилин, трьох - 1,5 години.
На сьомому році життя в першу половину дня проводиться не більше ніж три заняття загальною тривалістю до 1год.45 хв.; одне заняття можна проводити в другу половину дня.
У зв’язку з ускладненням змісту дошкільної освіти заняття з будь-якого розділу програми можуть проводитися серіями (блоками, циклами тощо), по 3-4 заняття впродовж одного тижня, інтегруватися та комбінуватися тощо.
Мережу занять вихователь складає разом із методистом, співвідносячи різні види діяльності дітей (конструювання, музика тощо) та форми організації навчання (фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні, ігри-заняття тощо).
Пропонуємо використання орієнтовної гнучкої мережі занять для дошкільних вікових груп (молодший, середній і старший дошкільний вік).
Більш детальніше про програму "Дитина в дошкільні роки" дивіться:
Орієнтовна мережа занять
за комплексною додатковою освітньою програмою "Дитина в дошкільні роки"
|
|