Лія Олійник

 

СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

 

Постановка проблеми. У зв’язку з переоцінкою багатьох норм, які раніше здавалися непорушними, відбувається переорієнтування сучасної вітчизняної педагогіки в питаннях статевого виховання. У Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні надається визначення статевому вихованню в дошкільному віці. Це – “вплив на психічний і фізичний розвиток хлопчика і дівчинки з метою оптимізації їхньої діяльності, пов’язаної з відносинами представників різної статі, з формуванням статеворольової позиції” [5, С. 194]. Адже формування в дітей еталонів справжніх чоловіка й жінки та потреби додержуватися їх необхідно для нормальної та ефективної соціалізації особистості. Усвідомлення дитиною своєї статевої приналежності сприяє зародженню елементарних форм дитячого світогляду, який у свою чергу є важливою складовою життєвої компетентності дошкільника. Статева приналежність дитини спрямовує її активність у діяльності, пізнанні, впливає на коґнітивну, афективну й регулятивну сфери особистості, є суттєвим чинником у формуванні інтересів, ціннісних орієнтацій дошкільників.

Під впливом дорослих – батьків та педагогів – дошкільник має засвоїти статеву роль, тобто модель поведінки, якої дотримується індивід, щоб його визнавали як чоловіка або жінку. Натомість, процес статеворольової соціалізації відбувається в умовах існуючої “безстатевої педагогіки”, а також природного, історично обумовленого розмивання меж між жіночими й чоловічими соціальними ролями. Статеве виховання дошкільників здійснюється стихійно, без належної педагогічної уваги, унаслідок чого життєвий шлях особистості перекручується, а в деяких випадках набуває спотвореного характеру. Фахівці зазначають, що після шести років змінити статеворольову орієнтацію психологічними методами практично неможливо [2; 12].

Мета статті – з’ясувати основні проблеми статевого виховання дітей в дошкільному навчальному закладі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема формування статеворольової позиції дошкільника припускає трояке рішення: перше – прийняти як аксіому те, що індивід стихійно й некритично, як то кажуть, “із молоком матері” засвоює норми, зразки, стандарти статеворольової поведінки, але життя доводить, що такі сподівання не завжди виправдовуються; друге – дати волю біологічному імпульсу дитини, покладаючись на мудрість природи або “голос плоті”, “покликання єства”; і, нарешті, третє рішення – вводити в практику роботи дошкільних навчальних закладів сучасні наукові розробки, як-от: досвід “диференційованого виховання залежно від статі дитини” (О.О. Кудрявцева), “систему психологічної корекції неадекватних статеворольових уявлень” (А.А. Палій), “програму розвитку статевої самосвідомості старших дошкільників” (О.В. Прозументик) тощо [7; 12; 14].

Якщо ми прагнемо того, щоб дитина творчо створювала та здійснювала свій індивідуальний життєвий проект, то маємо надати їй можливість, спираючись на власні переживання, здійснювати усвідомлене орієнтування в соціокультурних і природних джерелах майбутнього вибору – вирішувати самій: слідувати    статеворольовим розпорядженням або/та підкорятися “природним імпульсам” і творчо ставитися до себе як до представника певної статі.

Автор сучасного підручника “Дошкільна педагогіка” Т.І. Поніманська акцентує: “В опануванні цією проблематикою (статеве виховання дошкільників – Л.О.) педагогові доведеться долати певні коґнітивні (пізнавальні), психологічні бар’єри, виявляти такт, гнучкість і делікатність. Попри неоднозначне ставлення до цієї проблеми в науці й громадській думці, відвертатися від неї не слід, оскільки це є однією із тенденцій розвитку сучасної цивілізації” [13, С. 299].

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що на нинішньому педагогічному терені маємо таку ситуацію: науково доведено важливість дошкільного дитинства для формування психологічної статі й пов’язаних із нею особистісних новоутворень [2; 4; 6; 7; 12]; існують авторські програми та методичні розробки зі статевого виховання дошкільників [6; 9; 10; 11]; у чинних програмах, за якими працюють дошкільні навчальні заклади України (“Дитина”, “Малятко”, “Українське дошкілля”), завдання статевого виховання дітей відсутні; сучасні педагогічні часописи та педагогічна преса освітлюють ідеї здійснення статевого виховання в дошкільних навчальних закладах у вигляді “організації предметно-розвивального середовища відповідно до статі” (О. Качіна), “ґендерного виховання” (О. Кікінеджі), “організації груп роздільного навчання та виховання дітей” (Т. Фіяло) тощо [3; 4; 16]; в окремих дошкільних закладах робляться спроби здійснення статевого виховання у власному розумінні його змісту, оскільки за вітчизняними традиціями статеве виховання дошкільників не передбачається здійснювати в суспільних установах, натомість, воно вважається особистою справою батьків.

Ставлення батьків вихованців до здійснення суспільного статевого виховання дошкільників та готовність вихователів дошкільних навчальних закладів до реалізації цього аспекту виховної роботи до сьогодення залишається поза увагою дослідників.

Результати власних досліджень.

У практиці роботи сучасного дошкільного закладу нерідко батьки звертаються до педагога по консультацію з питань статевого виховання свого малюка. Вихователі дошкільних закладів відзначають, що трапляються випадки, коли своєю статевою поведінкою дитина збентежує педагога, чи, як кажуть психологи, уводить його в стан фрустрації. Ми поставили перед собою завдання зібрати фактичний матеріал, який допоможе дослідити готовність учасників педагогічного процесу, а саме батьків вихованців та педагогів дошкільного навчального закладу, до здійснення статевого виховання дошкільників.

Маємо глибоке переконання, що сучасний педагог мусить оволодіти умінням надавати дітям певну правдиву інформацію у відповідь на їхню зацікавленість статевою інформацією. Звісно, у допустимому контексті, з урахуванням вікових та особистісних рис кожної дитини. Адже статева приналежність – багаторівневий процес, де кожний ланцюжок спирається на всі попередні і в той же час діє автономно від них. Важко й уявити, до яких індивідуальних варіацій у формуванні особистості дитини може призвести окремі слово або дія дорослого. Тому, щоб виключити небажані наслідки непрофесійного статевого виховання, педагогу необхідно отримати відповідні знання й уміння з його здійснення, бути психологічно готовим до реалізації його завдань.

Так само педагогу треба бути спроможним надати кваліфіковану допомогу батькам вихованців із питань статевого виховання дошкільнят, а для цього він має добре орієнтуватися в психології статі, знати етапи психосексуального розвитку дошкільника, закономірності статевої ідентифікації та механізми статеворольової соціалізації тощо.

Наше дослідження проходило у двох напрямах. Вихователям дошкільних закладів під час проходження ними курсової перепідготовки пропонувалося відповісти на запитання анкети “Роль і значення статевого виховання в сучасних умовах”, що було надруковано в другому номері часопису “Світло” за 2003 рік. У нашій редакції ця анкета мала такий вигляд:

1. Чи потрібно здійснювати в дошкільних закладах статеве виховання дітей?

2. Яким, на Вашу думку, має бути зміст статевого виховання?

3. Яким особистісним і фаховим критеріям має відповідати педагог, який здійснює статеве виховання? (Можна поділитися власним досвідом).

4. З якими актуальними проблемами статевого виховання Ви зустрічаєтеся в повсякденній практиці роботи з дошкільниками?

Обробка анкетних даних (93 примірники) та безпосереднє спілкування з педагогами дошкільних навчальних закладів дозволяють зробити попередні умовиводи, тому що накопичення дослідного матеріалу продовжується та триватиме до липня 2007 року.

Із першого запитання педагоги висловлювали одностайну думку про необхідність здійснювання статевого виховання дошкільників, при цьому виявилося, що 96 % педагогів не знайомі з чинними програмами зі статевого виховання дошкільників, не застосовують відповідні методичні розробки у своїй роботі. Питання щодо змісту статевого виховання в дошкільному віці було для декотрої частки педагогів незрозумілим та залишилося без відповіді (16,1 %), у деяких відповідях розуміння змісту підмінялося перераховуванням принципів та методів статевого виховання (25,8 %). Що стосується безпосередньо змісту, то висувалися такі пропозиції: формування позитивних відносин між хлопчиками й дівчатками (49,4 %); будова тіла людини залежно від статі (37,6 %); особиста гігієна малят (28 %); процес зародження життя та дітонароджуваність (22,6 %); особливості поведінки відповідно до статевої ролі (17,2 %); виховання майбутньої жінки та чоловіка (12,9 %) тощо.

Відповідаючи на третє запитання, називали такі особистісні критерії вихователя, як: відкритість, порядність, доброчесність, толерантність, доброта, чуйність, уважність, стриманість, комунікабельність, коректність, тактовність, адекватність, людяність, розкутість тощо.

Серед фахових найчастіше називали такий критерій, як компетентність у питаннях статевого виховання дошкільнят, та скаржилися на власну безграмотність у цій царині: “Нас ніхто цьому ніколи не вчив”, “Сучасні діти знають більше нас”. Також відмічалася необхідність медичних та психологічних знань у педагога, який може здійснювати статеве виховання дошкільників. Зазначалися високий рівень професіоналізму та розумність. Також спостерігалася певна тенденція – перекласти здійснення статевого виховання дошкільників на психолога (17,2 %), медичного працівника (12,9 %) і навіть на вчителя біології зі школи (2,2 %).

Актуальними проблемами статевого виховання виявилися: дитяча закоханість; інтерес дітей до будови статевих органів; зацікавленість процесом дітонароджуваності; дитячий онанізм. Вихователі одноголосно відмічали, що у власній практиці роботи з дітьми неодноразово стикалися з вищеназваними явищами і нерідко не знали, як себе педагогічно грамотно поводити, як достойно вирішити ситуацію, що виникла. Усі педагоги були згодні з тим, що дорослим, відповідальним за виховання дітей, необхідно перебороти свої упередження стосовно того, що дитина дошкільного віку не повинна цікавитися питаннями статі, і спробувати встановити з нею довірливі стосунки, говорити на статеві теми вільно, щоб надати їй можливість поставити запитання, які її цікавлять, обговорювати їх із батьками та педагогами.

Зібрати приклади ситуацій, що виникають у педагогів у роботі з дошкільниками та мають статевий характер, допомогло обговорення наукових принципів статевого виховання, які сформульовано О.А. Кузнецовою. Ці принципи виведено для початкової школи, проте вони можуть бути застосовані й під час роботи з дошкільниками: урахування вікових та індивідуальних особливостей статі; довірливість; урахування інтелектуального рівня, знань про статі, які є в наявності; ефект “першого враження”; зрозумілість; диференційований характер, адресність; поетапність, послідовність; правдивість; індивідуальний підхід; єдність моральних знань, установок і реальної поведінки, відносин між статями [8, С. 7-16].

Приклади статевої поведінки дітей у дошкільному закладі, розмов на статеві теми, що їх піднімають дошкільники, стануть матеріалом окремої статті або навіть книги. Другим напрямом нашої дослідної роботи було збирання інформації від батьків. Зважаючи на важливість та актуальність проблеми, ми поставили за мету дослідження готовності батьків до спілкування з власними дітьми на статеві теми. Для цього нами було складено опитувальник на основі тесту російських психологів О. Зуськової та Н. Смирнової. Батькам було запропоновано поміркувати, як би вони відповіли на деякі запитання, які можна почути від дошкільників. Із трьох запропонованих варіантів відповідей необхідно було обрати ту, що найбільше відповідала їхнім переконанням. Якщо ж батьки мали власну відповідь на запитання або досвід звертання дитини з таким запитанням, їх просили вказати ім’я та вік дитини на той час, коли дитина ставила це питання, і записати власний варіант відповіді під літерою “Г”.

Наведемо запитання опитувальника:

– Мама, а як ти дізналася, що в мене має бути саме мій тато?

– А коли в киці народжуються кошенята, то й у неї теж є котик-чоловік?

– А у киць та собак теж буває любов?

– А тато може народити?

– А чому в тьоті Али й дядька Петра немає дітей, вони що, не кохають одне одного?

– А як ви дізналися, що мене звуть саме так?

– А я можу покохати якогось хлопчика (дівчинку) й народити собі дитинку?

Завершувався опитувальник звертанням до батьків: “Ця анкета складена з метою збирання достовірної інформації з наукової проблеми “Статеве виховання дошкільників”. Якщо Ваша дитина зверталася до Вас із запитаннями на статеву тему, запишіть їх, будь ласка, на зворотному боці цього аркуша разом із Вашою відповіддю. Будемо вдячні Вам за відверті відписи та бажання поділитися власним досвідом: як відповідати дитині, коли вона ставить запитання на “дорослу тему”.

Було роздано 1654 анкети батькам старших дошкільників у 53 дошкільних навчальних закладах Миколаєва. Первинна обробка даних дозволяє зробити певні узагальнення та висновки. 9 % батьків, яким було запропоновано взяти участь в опитуванні, відмовилося, мотивуючи це тим, що ніколи від дітей таких питань не чули і як відповідати на них, не знають. Деякі ж були настроєні вельми агресивно по відношенню до опитувальника та теми обговорення.

Пояснення такому ставленню ми знайшли в доктора психологічних наук Є.К. Субботського, який пише: “У європейських країнах на обговорення з дітьми питань статі накладена неписана заборона. Ми добре розуміємо, що було б краще, якби дитина довідалася про неминуче вдома, ніж на вулиці. Проте нелегко перебороти умовності культури, навіть якщо вони відверто безглузді. І насправді, чому розмовляти з дітьми про їжу можна, а про відносини статей – ні? Певно, така заборона – мимовільна спадщина багатовікової християнської культури з її проповіддю аскетизму й гріховності” [15, С. 194]. На підтвердження вищенаведеної цитати наведемо повністю гнівну тираду одного з батьків-опонентів на зворотному боці запропонованого опитувальника: “На мою думку, більшість наведених в анкеті запитань є досить дивними як для старшого дошкільного віку, оскільки можуть свідчити лише про те, що дитина не вміє спостерігати й логічно мислити. Ні від своєї дитини, ні від дітей друзів, знайомих, сусідів подібних запитань ми ніколи не чули. Видається дуже сумнівним, що нормально розвинена дитина буде ставити питання стосовно цієї теми в такій формі, оскільки сучасні діти зазвичай добре орієнтуються в таких речах (не враховуючи суто біологічних подробиць), не говорячи вже про те, як статевій підготовці сприяє “mass media”. Із цього погляду дана анкета є по меншій мірі недоцільною.

Що стосується природної цікавості дітей до такої теми, то в православних сім’ях подібні питання прийнято роз’ясняти в традиційному для православного світогляду руслі – дітей батькам і живу душу дитині дає Бог; дитині дається ім’я святого небесного покровителя; любов – це найвище почуття, притаманне лише людям, створеним за подобою Божою, тому передбачає не тільки і не в першу чергу “статевий” аспект тощо. Православні діти сприймають відповідно такі поняття як таке, що саме собою розуміється.

Щодо питання “статевого виховання” школярів, тим більше дошкільників, то воно однозначно сприймається православною спільнотою як шкідливе для морально-психологічного розвитку дітей, оскільки руйнує вікові, непорушні для православної віри сімейні цінності, акцентує увагу дітей на забороненому або інтимному і т. п. Виходячи з усього вищевикладеного, запровадження “статевого виховання дошкільників” є абсолютно неприйнятним і неприпустимим із точку зору православних батьків, як і роздування цього питання в псевдонаукову проблему”.

З отакого відпису можна зробити висновок, що в оцінці цього представника батьківської громади статеве виховання зводиться лише до сфери сексуальних стосунків. При цьому не враховується, що завдання статевого виховання полягає у формуванні суспільно корисних якостей особистості щодо різноманітних аспектів взаємин між представниками протилежних статей. Упередження проти статевого виховання дошкільників пов’язані із незнанням особливостей психосексуального розвитку дітей, власними неправильними переконаннями щодо питань взаємин між статями. Для того щоб уникнути цих помилок, необхідно усвідомити, що статеве виховання в дошкільному закладі – це в першу чергу виховування поваги до осіб іншої статі, формування навичок спілкування з ними. Батьки, які відмовилися від участі в опитуванні, виходячи з власного переконання: “У жодному разі не можна розмовляти з дошкільниками на статеві теми!”, – висунули такі арґументи: “З нами ніколи про це не розмовляли”, “Це “брудна тема”, “Вони і так більше нас знають”, “Не знаю, як відповідати”, “Моя дитина ТАКИХ питань ніколи не ставить!”.

Така позиція межує з ханжеством, і може, і з авторитаризмом. Турбота про те, щоб виглядати пристойно в очах тих, хто оточує, страх втратити “авторитет” і є, на наш погляд, тут головним. Ці батьки не почувають себе достатньо компетентними та впевненими, щоб розмовляти з дитиною на статеві теми. Залишається втішатися, що батьків із такою виховною позицією лише 9 %.

91 % опитаних батьків не заперечували проти статевого виховання їхніх дітей в умовах дошкільного закладу взагалі, ось тільки всі вони висловлювали слушне зацікавлення тим, яким чином буде воно здійснюватися. Вони обирали найбільш близькі їм варіанти відповідей на запропоновані запитання від дітей. Із них – 33 % ділилися власним сімейним досвідом спілкування з дітьми на статеві теми. Наведемо колективну думку громадян нашого міста з питання статевого виховання дошкільників, яку на зворотній сторінці опитувальника записала Н.Ф. Толмач, мати Діани – 6-ти річної вихованки ДНЗ № 84. Як ведуча міської телерадіокомпанії “Миколаїв”, Неля Федорівна провела в прямому радіоефірі “Круглий стіл” на тему: “Чи треба розмовляти з дітьми на “дорослі теми”? Кому, коли і як?”. В обговоренні питання взяли участь спеціалісти різних галузей: професійні педагоги та психологи, медичні та соціальні працівники, пересічні громадяни. Висновок обговорення наводимо також повністю, тим паче, що він цілком збігається з думкою автора статті: “Розмовляти з дитино на “дорослі теми” необхідно лише в тому випадку, якщо її це дійсно цікавить і вона не може самостійно знайти відповіді на свої запитання. Якщо ж дорослі, з якихось своїх дорослих міркувань, як то кажуть, про всяк випадок, починають самі говорити з дитиною на ці теми, – це величезна груба помилка. Усе треба робити у свій час! Якщо ж дитина сама звертається до дорослих із питаннями на статеві теми – не треба уникати відповіді. Залежно від її віку, слід пояснити так, аби вона все зрозуміла. Дорослий повинен знайти слова, аби відкрити для дитини цей бік людського життя, зуміти розказати доступно про серйозні та дуже важливі питання людських взаємин. І від того, наскільки дорослий зможе це зробити, залежатиме подальше світосприйняття дитини”.

Попереду детальна обробка характеру та спрямованості відписів батьків у вищенаведеному опитувальнику, а поки що можна зробити первинні висновки: батьківська громада в більшості своїй – 91 % – висловлює розуміння необхідності здійснення статевого виховання дошкільників у вигляді задоволення дитячої зацікавленості питаннями статевої тематики. Проте в певної частини батьків старших вихованців дошкільних навчальних закладів сформовано специфічне відсторонено-агресивне ставлення до питань статевого виховання дошкільників; вихователі дошкільних навчальних закладів позитивно сприймають ідею статевого виховання дошкільників, проте 96 % педагогів відчувають брак теоретичних знань та практичних умінь для його здійснення; виявлено обмежену кількість методичного забезпечення зі статевого виховання дошкільників, спрямованого на реалізацію сучасних наукових положень із питань психології статі, тому є потреба у створенні вітчизняних методичних видань із питань здійснення статевого виховання дітей у дошкільних закладах, у яких би урахувалися закономірності статевого розвитку дитини впродовж дошкільного дитинства.

У перспективі нашої роботи на основі отриманих даних дослідження – складання методичного посібника зі статевого виховання дошкільників, який буде корисним та цікавим і батькам малюків, і професіоналам дошкільної освіти: педагогам дошкільних закладів, викладачам та студентам вищих навчальних закладів зі спеціальності “Дошкільне виховання”.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Аглаи М. Всё-всё-всё на твой вопрос: где я был, когда меня не было? / Комментарии для взрослых О. Зуськовой, Н. Смирновой. – М.: ПО “Детская книга”, 1993. – 48 с.
  2. Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. – М.: Педагогика, 1991. – 256 с.
  3. Качина Е. Среда как средство нравственно-полового воспитания детей дошкольного возраста // Детский сад от А до Я. – 2005. – № 4. – С. 122-123.
  4. Кікінежді О. Ґендерне виховання змалку // Дошкільне виховання. – 2006. – № 2. – С. 3-6.
  5. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посібник / Наук. ред. О.Л. Кононко. – К.: Ред. журн. “Дошкільне виховання”, 2003. – С. 82-83.
  6. Кононко О.Л. Розвиток статевої свідомості хлопчиків та дівчаток у дошкільний період // Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Наук.-метод. збірник / За ред. Т.В. Говорун. – К.: Інститут змісту та методів навчання, 1996. – С. 91-110.
  7. Кудрявцева Е.А. Педагогические особенности нравственного воспитания девочек старшего дошкольного возраста: Автореф. дис… к. п. н. 13.00.01. / РАО НИИ дошкольного воспитания. – М., 1992. – 21 с.
  8. Кузнецова О.А. Статеве виховання школярів: Навч. посібник. – Миколаїв: Вид-во “ІЛІОН”, 2004. – 176 с.
  9. Мазниченко М. Половое воспитание старших дошкольников / М. Мазниченко, Т. Чхетиани // Дошкольное воспитание. – 2004. – № 5. – С. 45-53.
  10. Мезеря І.В. Актуальні проблеми статевого виховання. Навчально-методичний посібник для самостійної роботи слухачів курсів підвищення кваліфікації – вихователів дошкільних навчальних закладів. – Луганськ: Знання, 2003. – 28 с.
  11. Мухоморина Л. Полоролевое воспитание детей дошкольного возраста. – Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2001. – 92 с.
  12. Палій А.А. Особливості статеворольових уявлень дітей дошкільного віку: Автореф. дис… к. псих. н.: 19.00.07. / АПН України, Інститут психології ім. Г.С. Костюка. – К., 1996. – 24 с.
  13. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академвидав, 2004. – 456 с. – (Альма-матер).
  14. Прозументик О.В. Становление полового самосознания в старшем дошкольном возрасте. Автореф. дис… к. псих. н.: 19.00.07. / Институт дошкольного образования и семейного воспитания РАО. – М., 1999. – 19 с.
  15. Субботский Е.К. Ребенок открывает мир: Кн. для воспитателя детского сада. – М.: Просвещение, 1991. – 207 с.
  16. Фіяло Т. Статеве виховання – справа щоденна // Дошкільне виховання. – 2003.– № 3. – С. 6-9.

Резюме

Автором предложены оригинальные подходы к полоролевому воспитанию детей дошкольного возраста. Рассмотрены формы, методы и приемы работы с дошкольниками.

Ключевые слова: полоролевое воспитание, формы и методы работы, дети дошкольного возраста.

Resume

By an author original approaches to sexual education of children of pre-school age are offered. Forms, methods and receptions of work, with under-fives are considered.

Keywords: sexual education, forms and methods of work, children of pre-school age.