Н.В.Водолага

 

ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

 

Проблема розумового розвитку посідає значне місце у вихованні дітей. Автор статті висвітлює шляхи розвитку пізнавальних здібностей дошкільників; наводить результати досліджень вітчизняних науковців щодо наявності міжстатевих відмінностей у розвитку пізнавальних процесів; підкреслює значущість особистісного та емоційного факторів у розвитку пізнавальних здібностей дошкільнят.

The problem of intellectual development is of great importance in the upbringing of children. The author of the article highlights the ways the learning abilities of primary school children may be developed in, gives the research results obtained by Ukrainian scientists regarding sexual differences in the development of learning process, underlines the importance of personal and emotional factors in the development of learning abilities of primary school children.

Основна лінія розумового розвитку дошкільників – це становлення образних форм пізнання, а також розвиток пізнавальних здібностей малюків.

У результаті проведених у нашій країні ряду психологічних та психолого-педагогічних досліджень, спрямованих на виявлення особливостей та пізнавальних можливостей дітей шестирічного віку, було з’ясовано, що шестирічні діти мають великі фізичні та пізнавальні можливості, оскільки впродовж сьомого року життя відбувається перебудова в загальному розвитку дітей, зростає активність мозку, що дозволяє засвоювати значну за обсягом та складну за якістю інформацію (Змановський Ю.Ф.). На сьомому році життя виникає важливе психологічне новоутворення – прагнення до довільної усвідомленої діяльності, що позитивно впливає на пізнавальну діяльність дитини.

Психологи стверджують, що саме в дошкільному віці особливо бурхливо відбувається розумовий розвиток, темпи якого поступово уповільнюються. Саме тому слід максимально використовувати потенційні можливості дітей (Виготський Л.С., Запорожець О.В., Ельконін Д.Б., Подд’яков М.М.) для розвитку пізнавальних здібностей.

За визначенням педагогічного словника, здібності – “індивідуальні особливості людини, від яких залежить успішність виконання певних видів діяльності… Здібності не дані від природи в готовому вигляді… можуть формуватися лише в певних умовах життя і діяльності” [7, с.418].

Пізнавальні здібності – це такі якості та властивості особистості, від яких залежить успішне оволодіння будь-яким видом діяльності. Вони охоплюють сенсорні, інтелектуальні, творчі здібності. Пізнавальні здібності відносяться до загальних здібностей, тобто знаходять застосування та розвиваються у процесі засвоєнн я знань за різними розділами програм. Для означених здібностей характерні такі психічні властивості: якість розуму (широта, глибина, самостійність, ініціативність, гнучкість), особливості пам’яті (швидкість, точність запам’ятовування, повнота відтворення) тощо.

У структурі пізнавальних здібностей відсутня єдина типологія. Їх класифікують переважно за декількома критеріями. Так, за критерієм виду психічних функціональних систем здібності розподіляють на сенсомоторні, перцептивні, аттенціонні, мнемічні, інтелектуальні, комунікативні. За критерієм основного виду діяльності виділяють наукові (математичні, лінгвістичні тощо) та творчі (музикальні, літературні, художні) здібності (Мацюк О.Ю.).

Більшість учених розглядають здібності з позицій діяльнісного підходу (Гончаренко С., Моляко В., Рубінштейн С.). Пізнавальні здібності дітей проявляються в умінні виділяти характерні властивості, відмінності, розбиратися у складних ситуаціях, задавати запитання, спостерігати. Необхідною умовою розвитку цих здібностей є потяг до розумових зусиль (Гапійчук І.М., Коломинський Я.Л., Панько О.А.). Пізнавальні здібності забезпечують успіх будь-якої пізнавальної діяльності.

Психолого-педагогічне забезпечення процесу розвитку здібностей у дошкільному дитинстві має відбуватися у найбільш важливих сферах діяльності (пізнавальній, комунікативній, художній). Важливими при цьому є такі моменти: співпраця дорослого з дітьми на наочній основі; врахування індивідуальних особливостей дитини; опора на спонтанні прояви дитячої активності, що відображає стихійний досвід взаємодії дитини з довкіллям; активізація позитивних моральних хвилювань дитини при оцінці її особистісних досягнень у процесі діяльності. За концепцією ампліфікації О.В.Запорожця, оптимальні педагогічні умови для розвитку потенційних можливостей маленької дитини передбачають необхідність широкого розгортання та максимального збагачення змісту специфічно дитячих форм ігрової, практичної, образотворчої діяльності.

Проблема місця різних видів діяльності у психічному розвитку дитини досить повно представлена в сучасній дитячій психології (Божович Л.І., Виготський Л.С., Запорожець О.В., Котирло В.К., Леонтьєв О.М., Ельконін Д.Б.). Дослідниками дитячої творчості доведено педагогічну цінність різних видів художньої діяльності (Вєтлугіна Н.О., Виготський Л.С., Гавриш Н.В., Казакова Т.Г., Карпинська Н.С., Комарова Т.С., Котляр В.Ф., Постоян Т.Г., Фурміна Л.С.) (образотворчої, мовленнєвої, музичної, театрально-ігрової) для розвитку творчих потенцій дошкільників.

Основною умовою розвитку пізнавальних здібностей дошкільників є, як зазначалося вище, включення їх у діяльність: ігрову, навчально-пізнавальну, продуктивну (малювання, ліплення, аплікація, конструювання), рухову. Зважаючи на це, одним із аспектів підвищення рівня розвитку пізнавальних здібностей та пізнавальної активності є інтеграція різних видів діяльності у навчально-виховному процесі. Розвивальна роль будь-якої діяльності полягає в тому, що вона є певною формою практики, тобто носить практично-продуктивний характер (Люблинська Г.О., Постоян Т.Г.). Пізнавальні та творчі здібності формуються в діяльності у процесі пошуків та знахідок, що здійснюються в повсякденній практиці (Вєтлугіна Н.О., Лейтес Н.С., Лернер І.Я., Новлянська З.М.).

Науковці виокремлюють різноманітні шляхи розвитку пізнавальних здібностей. Однією з ефективних та цікавих є дослідницька діяльність. Проте, на думку Г.Ващенко, “за дошкільного віку може бути мова тільки про систему заходів, що мають підготувати дитину до елементарних форм шкільної дослідницької роботи. Ці заходи обмежуються, в основному, розвитком у дитини здатності спостерігати” [2, с.305]. Ці “здатності” у дошкільників перебувають на досить низькому рівні, це пов’язано з тим, що діти цього віку мають блукаючий тип уваги і не фіксують окремі речі та їхні якості у тій мірі, що потрібно для досліду. Також мислення дитини має схематичний характер. Дошкільники помічають в речах тільки те, що впадає у вічі або впливає на емоції.

Як довів у своїх дослідах Біне, дитині мало властиві інтелектуальні інтереси. Так, шестирічні діти, називаючи предмети, переважно виділяють риси, пов’язані із задоволенням певних потреб. Дошкільники не здатні ставити перед собою якесь певне завдання, що пов’язано з відсутністю стійких уявлень, можливості стійкого зосередження. Інтереси дитини мають мінливий характер.

Основна тенденція розвитку інтелекту полягає в тому, щоб дошкільники по можливості самостійно виводили твердження з конкретних фактів. Самостійні висновки дітей мають спиратися на їхні власні спостереження. Розвитку у дітей спостережливості сприяє робота з дидактичним матеріалом Монтессорі, природне оточення, організовані прогулянки та екскурсії.

Для дошкільників доступною є і дослідницька діяльність, про що яскраво свідчить дитяча допитливість, бажання пізнати причини довколишніх явищ. За твердженням К.Чуковського, з дітей виходило б багато геніальних учених і письменників, коли б у людини залишався й у дорослому віці той інтерес до знання, що властивий дошкільникові.

Г.Ващенко підкреслює, що для стимулювання прагнення дітей до дослідницької діяльності необхідно дотримуватися певних правил. Він радить на запитання “чомусиків” давати вірні, продумані відповіді в можливо простій формі, водночас не поспішати з відповідями на запитання дітей, адже іноді дошкільнята самостійно можуть знайти відповідь на власні запитання, дорослому слід лише надати їм таку можливість. Іноді доцільно організувати з дітьми дослідницьку діяльність, якій можна надати характер гри. Багато можливостей для розвитку дослідницьких здібностей дошкільників дають спостереження над природою в самому дитячому садку, а також екскурсії до ближнього лісу, у поле, луг, на берег річки. Бажано, щоб наслідки дитячих спостережень було зафіксовано у формі ілюстративних робіт: колекцій матеріалів, зібраних дітьми, дитячих малюнків, ліплення, аплікацій, виробів із залишкового матеріалу [2].

К.Д.Ушинський вважає, що в дошкільний період вирішальну роль у вихованні пізнавальних здібностей загалом та операцій мислення зокрема відіграють батьки, оскільки саме вони в першу чергу постійно спілкуються з дитиною, стимулюють її допитливість, відповідаючи на чисельні запитання. У спеціальному посібнику “Перші уроки логіки” педагог радить спочатку привчати дітей відшукувати, перечитувати та викладати по порядку ознаки тих предметів, що розташовані перед очима, потім порівнювати декілька знайомих їм предметів, відшукуючи схоже та відмінне. Це допоможе дітям надалі порівнювати, правильно розташовувати предмети за родами та видами. Щодо розвитку абстрактного мислення, К.Д.Ушинський пропонує здійснювати його на матеріалі спостережень за явищами природи. Цю ідею застосовує В.О.Сухомлинський при створенні методики навчання у Школі під відкритим небом. Під час спілкування з природою педагог розвиває у дітей, перш за все, наочно-дійове та наочно-образне мислення.

Рівень пізнавальної потреби дитини, оволодіння способами пізнавальної діяльності можна визначити за допомогою картинок із невизначеним сюжетом, що припускають різну оцінку зображуваного, що надає можливість для уяви та вигадки. Можна показати дітям картинку із зображенням ранньої весни, коли тане сніг та з’являються калюжі, а дерева ще голі. Цю картинку можна ототожнювати з пізньою осінню, коли листя облетіло, а від першого снігу на землі та асфальті залишаються мокрі плями. На перший погляд навіть не скажеш, яку пору року зображено. Саме з постановки пізнавального завдання починається цілеспрямоване сприймання картини, пошук тих ознак, які б довели або скасували перше враження. Будь-які ситуації з діючими персонажами дають можливість приписувати їм не лише різні вчинки, а й різні мотиви. Для стимулювання пізнавальної активності можна використовувати прийом сумнівуроздуму (А може? Можливо, було якось інакше? А чи могло бути інакше? Як ти думаєш, що буде потім? Що могло тут трапитись?).

За допомогою такого роду занять діти можуть не лише передавати своє враження від сприйнятого, а й обґрунтовувати власні думки, оскільки включається механізм регуляції пізнавальної діяльності, що полягає в цілеспрямованості тих внутрішніх психічних дій, якими реалізується процес пізнання. Питання надають завданням проблемного характеру, збуджують дітей до пошуку способів рішення.

Розвитку пізнавальних здібностей також сприяє участь дітей у діяльнісному груповому проекті, зокрема у випуску газети. Беручи участь у такій діяльності, дошкільнята мають можливість планувати, розподіляти свою роботу; узагальнювати, класифікувати матеріал; порівнювати якість виконання роботи. Колективна діяльність викликає інтерес у дітей, підвищує їхню активність і сприяє розвиткові мислення, покращує емоційний стан. Завдяки раціональному поєднанню керівництва педагога та самостійної діяльності малюків, розвивається самоконтроль та вміння аналізувати помилки.

Улюбленим видом дитячої діяльності є конструювання. Це не лише цікаве, але й досить корисне заняття. Під час конструювання діти вчаться аналізувати предмети, виділяти характерні ознаки, порівнювати за цими ознаками. Окрім того, розвивається здібність встановлювати різноманітні залежності між окремими явищами (залежність конструкції від її призначення тощо); вдосконалюється вміння планувати свою діяльність, працювати цілеспрямовано, проявляючи самостійність, ініціативність, вигадку. Працюючи з природним матеріалом, малюки вчаться відшукувати схожість у корінні, гілках, вигадувати форми зі знайомими їм образами казкових героїв, тварин. Завдяки цьому, в дітей розвивається фантазія, вигадка, винахідливість. Під час конструювання з кольорового паперу дошкільники створюють моделі предметів та об’єктів дійсності, відображуючи в узагальненому вигляді їх характерні ознаки, виділяючи найбільш яскраві та привабливі риси. Така діяльність має велике значення для розвитку творчої уяви, фантазії, мислення, художнього смаку, охайності, вміння дбайливо та економно використовувати матеріал, намічати послідовність операцій. Через різноманітні дії з папером, у процесі його обробки, застосування різних способів і прийомів діти вчаться естетично обдумувати образи знайомих предметів, передавати їх в образо-творчій діяльності, підкреслюючи красу і колоритність зовнішнього вигляду.

Одним із засобів розвитку пізнавальних здібностей та активізації пізнавальної діяльності є музика. Сприймання музики тісно пов’язане з розвитком пізнавальних процесів. Відповіді на запитання вихователя після слухання музичного твору вимагають від дітей активної розумової діяльності, що виявляється в умінні робити перші узагальнення та порівняння. Пізнавальне значення музики полягає в тому, що вона відображує життєві явища, що збагачують малюків новими уявленнями; розширює кругозір; надає можливість побачити та збагнути красу довкілля, краще зрозуміти природу.

У розвитку пізнавальних здібностей важливу роль відіграють різні інтелектуальні конкурси, як-от: клуб веселих та кмітливих, турніри ерудитів, знавців. Такі конкурси приваблюють дітей незвичайністю, святковістю. Дошкільнята показують своє вміння аналізувати, синтезувати, узагальнювати, що сприяє подальшому розвитку процесів мислення; вчаться самостійно розв’язувати проблемні ситуації, планувати свої дії, здійснювати пошукову діяльність. У процесі розв’язання проблемних ситуацій діти використовують відомі способи дій, переносять їх у незнайомі умови. Організація цих конкурсів сприяє тому, що дитина з пасивного, бездіяльного спостерігача перетворюється на активного учасника.

Дослідження педагогів та психологів доводять, що від рівня розвитку операцій мислення, пізнавальних процесів багато в чому залежить розвиток мовлення дошкільників. Мовлення є засобом засвоєння суспільно-історичного досвіду, розвитку інтелектуальної діяльності (сприймання, пам’яті, мислення, уяви) і виконує пізнавальну функцію. Пізнавальна функція мовлення формується у процесі становлення різних видів діяльності, сприймання і мислення, по мірі розвитку яких чуттєвий досвід дитини має супроводжуватися мовленням. Лише за цієї умови слово поступово набуває нової якості: з одного боку, воно стає більш конкретним, диференційованим і чітким за значенням, з іншого – більш узагальненим, злитим з образами сприймання та уявлення. Значення слова, яким володіє дитина, при цьому все більше наближається до загальноприйнятого. Отже, чуттєве пізнання є основою всієї пізнавальної діяльності дошкільника, де особлива роль належить сприйманню та наочному мисленню (Бєлобрикіна О.А.).

Шляхами розвитку пізнавальних здібностей є художньо-мовленнєва та мовленнєво-побутова діяльність, художній аналіз літературних творів, під час якого увага дітей спрямовується на образні та мовні засоби твору. Дошкільники вчаться розуміти образний зміст фразеологізмів, прислів’їв, приказок, метафор.

Пізнавальні здібності розвиваються за допомогою мовленнєвотворчої діяльності, що є також одним зі шляхів вдосконалення дитячого мовлення. Мовленнєво-творча діяльність може бути організована з опорою на ілюстрації або схематичні малюнки. З-поміж видів мовленнєвотворчої діяльності науковці виокремлюють розігрування казки із замісниками (геометричними фігурками) (Гавриш Н.В.), спеціальні ігри, що розвивають спостережливість, як-от: “Який? Яка?”, “Порівняння”. Зміст гри “Який? Яка?” полягає в тому, що вихователь називає будь-який предмет. Дитина повинна дати якомога більше визначень, що описують його якості. У грі “Порівняння” педагог називає будь-який предмет, а дітям треба знайти у своєму оточенні всі предмети, схожі на названий.

Важливими є ігри та завдання на встановлення причинно-наслідкових зв’язків, порівняння, вибір. Наведемо деякі з них.

Гра “Чому це сталося?” має за мету розвивати вміння дітей знаходити причини подій. Вихователь пропонує дітям ситуації, а малюки називають якомога більше причин їх виникнення.

Метою гри “Знайди пару” є розвиток уміння узагальнювати предмети за функціональними ознаками. У грі “Що для кого?” малюки повинні серед показаних предметів вибрати ті, що були б добрим подарунком для бабусі, мами, тата, сестри, брата. А для себе? Далі дітям пропонували намалювати те, що б вони хотіли самі зробити в подарунок своїм рідним.

Гра “Родичі” вимагає від дошкільнят уміння встановлювати зв’язки: ялинка – родич їжака, тому що… Ведмідь – родич їжака, тому що…

Дітям також можна запропонувати розв’язати декілька завдань-проблем, завдань головоломок:

  1. У Сашка було 4 олівці, що на 1 олівець більше, ніж у Миколи. Скільки олівців було у Миколи?
  2. Коли Іра і Наташа прийшли до дитячого садка, там уже було 6 дівчаток. Скільки дівчаток було спочатку в дитячому садку?
  3. Хто більше: корова або коза? Птах або метелик? У кого більше лап: у собаки або півня?
  4. Чому з хмари іде дощ, а з облака ні?
  5. Сашко вище Наталі, а Наталя вище Олі. Хто найвищий, а хто найнижчий?
  6. У Тетяни було 3 іграшки, а у Ніни 2 іграшки. Скільки іграшок було в Сергійка?
  7. У стрічки два кінці. Один кінець відрізали. Скільки кінців залишилось у стрічки?
  8. На столі горіло 5 свічок. Хлопчик потушив 3 свічки. Скільки свічок залишилося стояти на столі?
  9. У мами є кіт Пушок, собака Дружок і донька Даша. Скільки дітей у мами?
  10. На одному березі курчата, на другому – каченята. Посередині острів. Хто швидше допливе до острова?
  11. Йшов зимою солдат: лісом, полем, лісом, полем. Коли бачить – річка як йому перейти через річку?

При оцінці виконання дітьми цих завдань важливо враховувати такі показники, як: самостійність, тобто вміння без сторонньої допомоги розв’язувати проблеми; правильність групування (вміння правильно виділяти загальні ознаки, знаходити відмінні риси); мовленнєва опосередкованість (уміння знаходити відмінні риси); мовленнєва опосередкованість (уміння пояснювати свою відповідь, використовуючи поширені речення).

Окрім художньої та мовленнєвої діяльності, для розвитку пізнавальних здібностей використовують різноманітні розвиваючі ігри, зокрема ігри Б.П.Нікітіна, що містять надзвичайно широкий діапазон завдань як за складністю, так і за різноманітністю характеру.

У дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів (Ананьєв Б.Г., Воронюк І.В., Джеклін К., Коломинський Я.Л., Кон І.С., Маккобі Е., Мелтсас М.Х., Репіна Т.А.) розглядається проблема наявності міжстатевих відмінностей, виникнення під впливом статевої належності особливостей творчої діяльності людини. Особливого значення статеві відмінності набувають у період розвитку людини, при формуванні важливих якостей особистості.

У дослідженні І.В.Воронюк представлено дані про існування особистісного фактора, пов’язаного з міжстатевими розходженнями, що обумовлює велику творчу ефективність дівчаток у практичних діях, а хлопчиків у соціальному поводженні і міжособистісних відносинах. Отже, для більш гармонійного розвитку для хлопчиків важливі вправи у творчо продуктивних діях, а для дівчаток необхідні завдання щодо соціальної творчої самореалізації [3]. Щодо статевих відмінностей у прояві мисленнєвих операцій, то різниця між хлопчиками та дівчатками шести-семи років є недостатньо суттєвою (Цибух Л.М.).

Увагу вчених привертає також емоційний аспект проблеми розвитку здібностей малюків. Науковці вважають, що не будь-яка діяльність розвиває здібності, а лише та, у процесі якої виникають позитивні емоції (Чудновський В.Е., Юркевич В.С.). Постійно займаючись із дітьми, їх можна чомусь навчити, але для того, щоб розвинути їхні здібності, необхідно, щоб малюкам подобалось те, що вони роблять.

Вплив на емоційну сферу особистості забезпечує розвиток через емоції пізнавальних здібностей (Гапійчук І.М.). В.У.Кузьменко у своєму дослідженні розглядає питання індивідуального підходу до розвитку пізнавальних здібностей дошкільників. Вона зазначає, що індивідуальний підхід у розвитку пізнавальних здібностей полягає у визначенні індивідуальних особливостей пізнавальної діяльності дитини; розробці індивідуально-зорієнтованого плану роботи педагога, створенні сприятливих умов, прогнозуванні перспектив індивідуального розвитку пізнавальних здібностей, забезпеченні наступності в роботі зі школою [5].

Отже, для розвитку пізнавальних здібностей дошкільників слід враховувати індивідуально-психологічні особливості, тобто темп засвоєння знань, особливості емоцій, регуляцію поведінки; формувати позитивне емоційне відношення до будь-якої діяльності; використовувати інтеграцію різних видів дитячої діяльності. Використовуючи в своїй роботі розвиваючі ігри, кросворди, ребуси, завдання-головоломки; організовуючи художню, художньо-мовленнєву та мовленнєво-побутову діяльність, художній аналіз творів, різноманітні форми пізнавальної діяльності, мовленнєвотворчу діяльність, випуск газет, різноманітні інтелектуальні конкурси і турніри, конструктивну діяльність, педагог тим самим сприяє розвиткові пізнавальних здібностей дошкільників.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Белобрыкина О.А. Познавательная функция речи.//Речь и общение. – Ярославль: Академия развития “Академия К”, 1998. - С.9-14.
  2. Ващенко Г. Виховання дослідницьких здібностей у дітей дошкільного віку.//Загальні методи навчання. – К.: Українська Видавнича Спілка, 1997. – С. 304-310.
  3. Воронюк І.В. Міжстатеві відмінності творчого потенціалу молодших школярів//Наука і освіта. – 2001. - N 6. – С.8-11.
  4. Гапійчук І.Н. Дидактична емоційна взаємодія як умова розвитку пізнавальних здібностей дітей.// Шляхи розвитку здібностей у дітей дошкільного віку. Зб. наук. пр. - Вип.16.Ч.1. - Київ-Запоріжжя, 1999. – С. 43-48.
  5. Кузьменко В.У. Індивідуальний підхід у розвитку пізнавальних здібностей дошкільників.// Шляхи розвитку здібностей у дітей дошкільного віку. – Зб.наук.пр. Вип.16.Ч.1.- Київ-Запоріжжя, 1999. – С. 92-97.
  6. Психологический словарь/ Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. –М.: Педагогика Пресс, 1996. – 440 с.
  7. Педагогический словарь. К.: Освіта, 1997. – С.418.